Concertante

Національний будинок музики

Симфонія кончертанте — жанр, що виник на межі бароко та класицизму, і поєднував риси інструментального концерту та симфонії. Крім того, витоки жанру повʼязані з бароковим concerto grosso — великим інструментальним концертом. Вважається, що симфонію кончертанте вперше зʼявляється у творчості “лондонського” Баха — Йоганна Крістіана, якого Моцарт вважав своїм єдиним справжнім вчителем. Власне, найвідоміша симфонія кончертанте належить перу віденського класика.

У програмі Liatoshynskyi Capella: Orchestra ми разом прослідкуємо дифузію концертів та симфоній у творчості Йоганна Себастьяна Баха, чий концерт для двох скрипок значною мірою спирався на композиторські традиції італійської школи та Антоніо Вівальді зокрема, ранньоромантичній традиції Sinfonie concertante німецького композитора Петера Йозефа фон Ліндпайнтнера та масштабному полотні віолончельного концерту Антоніна Дворжака, написаного на запит Віктора Герберта — концертмейстера віолончелей премʼєрного виконання Симфонії “З Нового Світу”, мабуть, найбільш знакового твору чеського композитора.