Запрошені гості

Українська диригентка, 2023 - 2026 рр. – музична керівниця Національної філармонії України. Лауреатка першої премії Міжнародного конкурсу диригентів Citta di Brescia – Giancarlo Facchinetti (Італія, 2023).

Стипендіатка Sächsische Akademie der Künste в Дрездені.

Співпрацювала з провідними європейськими та українськими оркестрами та театрами, зокрема Duisburg Philharmonic Orchestra, Elbland Philharmonie Sachsen, RTV Slovenian Symphony Orchestra, Teatro Comunale di Bologna, Oper Graz, Opernhaus Bielefeld та ін.

Міхеїл Менабде народився 11 жовтня 1978 року в Тбілісі. Після закінчення Тбіліського хореографічного училища імені В. Чабукіані протягом 10 років був солістом балетної трупи Тбіліського державного академічного театру опери та балету імені З. Паліашвілі, паралельно вивчав музику і режисуру  в Тбіліському національному університеті театру і кіно імені Ш. Руставелі.

У 2006 році Міхеїл завершує карׄ’єру артиста балету і за порадою Гії Канчелі вступає до Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського в клас симфонічного диригування професора Р. Кофмана.  Після закінчення у 2011 році  магістратури академії працював у Національній філармонії України, зокрема як помічник головного диригента Академічного симфонічного оркестру.

У 2014 році він створює в Києві камерний оркестр “Armonia Ludus”, у складі якого – провідні музиканти міста. Діяльність оркестру спрямована на популяризацію та виконання творів сучасних українських і зарубіжних композиторів ХХ-ХХІ століть. Також він співпрацював з музичною агенцією “Ухо” над проєктами нової української музики. Нині він продовжує брати участь в багатьох музичних проєктах і міжнародних фестивалях, які проводяться в Україні: «Київ Музик Фест», «Два дні и дві ночі нової музики» (Одеса), "Літні музичні промені», Фестиваль німого кіно і сучасної музики "Німі ночі», Kyiv Contemporary Music Days.

З 2017 року Міхеїл Менабде живе у столиці Австрії Відні, де продовжив навчатися  диригуванню в аспірантурі Віденського університету музики і виконавського мистецтва (MDW). Нині він організовує проєкти з виконання сучасної музики в Австрії, Нідерландах, Швейцарії. Так, 2022-го був одним з організаторів фестивалю Im Spiegel («У дзеркалі») у швейцарському Санкт-Галлені, де звучали твори українських композиторів Валентина Сильвестрова, Максима Шалигіна, Вікторії Польової і Святослава Луньова.

Нині Міхеїл Менабде – постійно запрошений диригент Національної філармонії України і Національного симфонічного оркестру Грузії. Під його керуванням у Колонному залі імені Миколи Лисенка останнім часом пройшли такі концерти АСО НФУ і Київського камерного оркестру: концерт з творів Лятошинського, Сильвестрова, Шуберта (23.09.2022); концерт «Крапля за краплею» з творів Пярта, Безбородька, Кіляра, Сильвестрова, Шалигіна, Барбера (11.03.2023); концерт з творів Васкса, Насідзе, Шалигіна, Канчелі (26.10.2023); концерт «Пристрасті за Параджановим» з творів Скорика, Тертеряна, Канчелі, Рачвелі (29.11.2024); концерт «Backspace» з творів Бартока, Зубицького, Рекала (07.06.2025) та ін. Диригент у цих концертах представив низку українських та світових прем’єр творів, а 20 грудня 2025 року мистецькою подією стала київська прем’єра камерної опери «Amandante» Максима Шалигіна, виконана Київським камерним оркестром та солістами Nova Opera під орудою Міхеїла Менабде.

Народився 1960 року на Полтавщині.

Його дебют відбувся у Київській державній філармонії в 1983 році з виконанням творів Стравінського, Шенберга, Булеза. У 1989 році закінчив Київську державну консерваторію в класі професора Алліна Власенка, у 1990 році став фіналістом Міжнародного конкурсу диригентів у Празі. Через рік був призначений на посаду головного диригента-художнього керівника Симфонічного оркестру Українського радіо, яку обіймав до 1999 року. За цей період здійснив понад 200 записів до фондів Українського радіо, які включають симфонії Моцарта №№ 38, 41, Бетховена №9, Дворжака №№7,9, «Німецький реквієм» Брамса, «Макбет» Р. Штрауса, «Тарас Бульба» Яначека на ін.
З 1999 року Володимир Сіренко очолює Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України. Серед сотень програм, які він виконував з оркестром, наймасштабнішими були цикли симфоній Г. Малера та Б. Лятошинського, Страсті за Матвієм, Лукою, Марком, Іоанном та Меса сі мінор Й. С. Баха, ораторія «Жанна д’Арк на вогнищі» А. Онеґґера, драматична легенда «Засудження Фауста» Г. Берліоза, «Муки св. Себастьяна» К. Дебюссі.

Він записав понад 50 компакт-дисків, а CD-альбом «Реквієм для Лариси» Валентина Сильвестрова номінувався на премію «Греммі» 2005 року. Диригував світовими прем‘єрами багатьох творів українських композиторів: Симфонія №6, ораторії «Слово про Ігорів похід» та «Страсті за Тарасом» Євгена Станковича, Симфонії №№ 7, 8, 9 Валентина Сильвестрова.
З 2011 по 2014 працював головним диригентом Національного камерного ансамблю «Київські солісти». Здійснив записи музики до фільмів українських та зарубіжних митців (близько 40 ігрових, документальних, анімаційних фільмів).

Поставив на різних сценах (включно з концертними виконаннями) камерну оперу «Доля Доріана» Кармели Цепколенко, оперу-ораторію «Згадайте, братіє моя» Віталія Губаренка, опери «Коли цвіте папороть» і «Страшна помста» Євгена Станковича, опери «Ріголетто» Дж.Верді, «Сестра Анжеліка» Дж. Пуччіні, «Орфей і Еврідіка» К.В. Глюка, оперу-ораторію «Цар Едіп» Ігоря Стравінського.
Гастролював у Австрії, Бахрейні, Бельгії, Болгарії, Великій Британії, Італії, Іспанії, Йорданії, Казахстані, Канаді, Кореї, Лівані, Ліхтенштейні, Нідерландах, Німеччині, Омані, Об‘єднаних Арабських Еміратах, Польщі, Португалії, Словаччині, США, Туреччині, Франції, Чехії та Японії. Він працював з багатьма відомими оркестрами: Королівським філармонійним оркестром, Sinfonia Varsovia та оркестром Польського радіо, оркестром Братиславського радіо, Єрусалимським симфонічним оркестром, Ізраїль Симфонієтою, Бруклінським філармонійним оркестром, BBC Philharmonic та ін.

Диригував у багатьох відомих концертних залах: Концертгебау (Амстердам), Театр на Єлисейських Полях (Париж), Барбікан-Хол і Кадоган-Хол (Лондон), Сеул-Арт-центр, Рой Томпсон Хол (Торонто), Театр «La Fenice» (Венеція), Берлінська філармонія та ін.

Володимир Сіренко – народний артист України (2008), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2001), член-кореспондент Національної академії мистецтв України. У 2018 році нагороджений Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.

Закінчив Львівську державну консерваторію ім. М. Лисенка (1993). У 1998 став лауреатом І премії Другого Національного конкурсу диригентів ім. С. Турчака (Київ). Працював у Національному заслуженому академічному симфонічному оркестрі України.
З 2000 по 2002 рік керував Національною сербською оперою в Нові-Саді. У сезоні 2002/2003 був головним диригентом і художнім керівником симфонічного оркестру Дніпропетровської філармонії, а в сезоні 2004/2005 – головний диригент Кримської державної філармонії.

Впродовж жовтня 2007 – травня 2019 Віктор Плоскіна працював у Національному академічному Великому театрі опери та балету Республіки Білорусь на посаді головного диригента. Він був музичним керівником та диригентом низки постановок, зокрема «Сільської честі» П. Масканьї, «Трубадура» і «Набукко» Дж. Верді, «Тоски» Дж. Пуччіні, «Снігуроньки» М. Римського-Корсакова, «Сильфіди» Г. Левенскольда та ін.

Він першим представив у Білорусі концертні версії «Макбета» Дж. Верді та «Царя Едіпа» Стравінського. Разом із симфонічним оркестром театру інтерпретував «Фантастичну симфонію» Берліоза, Симфонію № 2 Брамса, Симфонію № 3 Малера; Симфонію № 5 та Симфонію «Манфред» Чайковського; Симфонію № 2, Симфонію № 3 та кантату «Весна» Рахманінова.
У його репертуарі — опери «Чарівна флейта» В. А. Моцарта; «Аїда», «Травіата», «Набукко» та «Трубадур» Дж. Верді, «Кармен» Ж. Бізе; «Богема», «Мадам Баттерфлай», «Тоска» і «Турандот» Дж. Пуччіні; «Сільська честь» П. Масканьї, «Паяци» Р. Леонкавалло, «Летючий голландець» Р. Вагнера, «Саломея» Р. Штрауса та ін., ряд балетів, кантат і ораторій, зокрема «Реквієм» Дж. Верді.

У складі театральної трупи гастролював у Німеччині (Моншау: «Трубадур», «Лебедине озеро», концерт симфонічної музики), Іспанії (Ла Пальма: «Реквієм» Дж. Верді, концерт симфонічної музики), Нідерландах та Бельгії (Роттердам, Ейндговен, Бреда, Гаага, Гент: «Трубадур»). Диригував виставами в Естонській національній опері («Богема» Дж. Пуччіні), Софійській національній опері («Тоска» Дж. Пуччіні), Національній опері України («Аїда» Дж. Верді); «Астана Опері» (Казахстан), Грузинській національній опері ім. З. Паліашвілі та Державному академічному Великому театрі Узбекистану ім. А. Навої; виступав із Національним одеським філармонійним оркестром та оркестром Азербайджанської національної філармонії. Він також був диригентом концертів у церкві Св. Петра у Відні.

Водночас від 2014 року був музичним керівником та головним диригентом Харківського театру опери та балету імені М. Лисенка, де поставив кантату «Карміна Бурана» К. Орфа, балет «Болеро» М. Равеля, оперу «Кармен» Ж. Бізе. У 2014 році вперше здійснив open-air постановку вистави «Тарас Бульба» М. Лисенка. 2019–2021 — головний диригент Київського театру опери і балету для дітей та юнацтва (Київської опери), де дебютував концертними програмами «Молитва Катерини» та «Grand-Gala Віктора Плоскіни».
Заслужений артист України (2000), кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня (2012).
Нині В. Плоскіна співпрацює з усіма провідними українськими симфонічними оркестрами.

Ніколоз Рачвелі / Nikoloz Rachveli - музичний директор і головний диригент Грузинського філармонічного оркестру, лауреат Премії імені Руставелі та Посол доброї волі ЮНІСЕФ у Грузії. Поєднує професії композитора, диригента та соліста (фортепіано), що надає його концертам особливої емоційної глибини.

Народився 1979 року. Закінчив Тбіліську державну консерваторію, факультет композиції, під керівництвом Бідзіни Квернадзе, також навчався в Університеті музики та виконавських мистецтв у Відні. Брав участь у майстер-класах відомих композиторів, таких як П’єр Булез і Лучано Беріо.

Ніколоз Рачвелі співпрацював із численними оркестрами, серед яких Тбіліський симфонічний оркестр, Симфонічний оркестр Національної філармонії України, Кремерата Балтика, а також працював із видатними музикантами, такими як Ліза Батіашвілі, Стінг, Гідон Кремер, Кім Кашкашян, Монсеррат Кабальє, Сейджи Озава та інші. Він є автором музики до театральних вистав, кінофільмів, телевізійних програм і музичних проєктів,  а також володарем численних нагород за кращу музику, зокрема Національних премій Грузії та Хорватії.

Заснував фестиваль сучасної музики Kontrapunkt, що сприяє діалогу між грузинськими та іноземними композиторами. Рачвелі активно співпрацює із сучасними грузинськими композиторами, а особливе місце у творчому житті диригента посідають твори Гії Канчелі: за останні роки він став першим виконавцем багатьох його творів у Грузії з Грузинським філармонічним оркестром.

Він також ініціював важливу реформу в Грузії, яка дозволяє музикантам Грузинського філармонічного оркестру разом із міжнародною мистецькою радою обирати своїх творчих керівників. Він є першим в історії Грузії музичним директором та головним диригентом оркестру, якого обрали.

Під його керуванням Грузинський філармонічний оркестр виступав на престижних майданчиках, таких як Ельбфілармонія в Гамбурзі, Konzerthaus у Берліні, Зал ЮНЕСКО в Парижі та інші. У 2020 році вийшов альбом «City Lights» Лізи Батіашвілі з оригінальними оркестровими версіями Рачвелі, а в 2022 році — сингл із симфонічною «Хорумі».

Останніми роками ще одним важливим напрямом його творчої діяльності є підтримка України. За кілька годин після початку російського вторгнення в Україну Філармонічний оркестр Грузії під орудою Ніколоза Рачвелі провів відкриту репетицію та онлайн відеотрансляцію, на знак солідарності виконавши гімни України та Грузії. «У містах, де зараз падають бомби, живуть наші найближчі друзі — митці, музиканти. Ми надзвичайно переживаємо за них. Це наше повідомлення через грузинську музику, що потрібне українським хлопцям, які воюють сьогодні», — сказав тоді Ніколоз Рачвелі. Під час прямого ефіру він звернувся до оркестрів усього світу із закликом підтримати Україну. Це вважається першою у світі акцією підтримки, проведеною симфонічним оркестром.

Наступного дня, 25 лютого, разом із відомою грузинською співачкою Ніно Катамадзе Філармонічний оркестр Грузії організував сцену у центрі Тбілісі, на площі Свободи, і провів концерт солідарності для України та для українців у Грузії. На цю вуличну акцію-концерт, трансляцію якої забезпечили кілька грузинських телеканалів, зібралися тисячі людей. Після цієї події оркестр оголосив про український сезон, і всі концерти проводилися під егідою підтримки України.

З початку повномасштабної війни Ніно Катамадзе та Ніколоз Рачвелі близько 20 разів відвідували Київ та інші українські міста. Їхня місія завжди полягала в тому, щоб висловити підтримку від імені грузинського народу, проводити благодійні заходи (збір коштів для Збройних сил України та закупівля польового медичного обладнання), а також виконувати музичні твори для реабілітації військових і цивільних.

У 2025 році Ніколоз Рачвелі провів декілька концертів у Києві, на сцені Колонного залу імені М. В. Лисенка, серед яких – українська прем’єра твору Г. Канчелі «Листи до друзів» разом з «Київською камератою», а також виступ з Академічним симфонічним оркестром НФУ та  Ніно Катамадзе.

Народний артист України (2008). Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2011).

Один із провідних диригентів України, який поєднує великий талант зі зрілою майстерністю.

Закінчив Національну музичну академію України у 1987 році (клас професора Романа Кофмана).

З 1988 року диригент, з 2011 – музичний керівник, а з 2013 – головний диригент Національної опери України, на сцені котрої здійснив постановки опер «Севільський цирульник» Дж. Россіні, «Ріголетто», «Дон Карлос», «Набукко», «Травіата», «Трубадур» Дж. Верді, «Богема», «Флорія Тоска», «Джанні Скіккі» Дж. Пуччіні, «Норма» В. Белліні, «Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті, «Ярослав Мудрий» Г. Майбороди, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Служниця-пані» Дж. Б. Перголезі та балетів «Дафніс і Хлоя» М. Равеля, «Ночі в садах Іспанії» та «El sombrero de tres picos» на муз. М. де Фальї, «Юлій Цезар» на муз. О. Респігі. 

У 1990 році Микола Дядюра був запрошений всесвітньо відомим диригентом Сейджі Озавою на стажування до Бостонського оркестру (США), де навчався під керівництвом Леонарда Бернстайна та Андре Превіна. З 1989 по 1996 рр. був головним диригентом Сеульського симфонічного оркестру і Симфонічного оркестру Кванг Джу.

З 1996-го по 2025-ий – головний диригент (у 2011-2019 рр. – диригент) Академічного симфонічного оркестру Національної філармонії України.

2010-2013 – головний диригент Філармонії імені Мечислава Карловича в Щецині | Польща.

З 2022 року – головний диригент Оркестру Поморської філармонії | Польща.

Диригент-постановник багатьох театрально-концертних проєктів Національної філармонії України.

Як гостьовий диригент працював із філармонічними оркестрами Польщі, Італії, Південної Кореї, Японії. Мав численні концертні тури до Німеччини, Франції, Іспанії, Швейцарії, Польщі, Туреччини, Японії. Брав участь у міжнародних фестивалях в Україні – «Київ Музик Фест», «Музичні прем'єри сезону» (Київ), «Віртуози» (Львів) та за кордоном – «Le Melomany» (Франція), музичний фестиваль у Сан-Максимі (Франція), «La Chaise-Dieu» (Франція), фестиваль Гектора Берліоза у Ля Кот Сант-Андре (Франція), Міжнародний музичний фестиваль духовної музики у Марселі (Франція), у Блекеде (Німеччина), у Вроцлаві (Польща), Дні культури України у Швейцарії (Берн) та інші.

Лауреат Міжнародного конкурсу диригентів «Мін-Он» та володар спеціального призу Японської асоціації диригентів (1987, Токіо), лауреат Міжнародного конкурсу диригентів ім. Я. Ференчика (1988, Будапешт), удостоєний ордена «За заслуги» ІІ ступеня (2021), кавалер Ордена мистецтв і літератури Французької Республіки, офіцер Ордена мистецтв і літератури Французької Республіки.

Нагороджений найвищою державною нагородою Італійської Республіки, якою можуть бути нагороджені іноземні громадяни – орденом «Зірка Італії» (2024).

Андрейс Осокінс – латвійський піаніст, лауреат найпрестижніших міжнародних фортепіанних конкурсів. Критики відзначають його бездоганний стиль, інтелектуальну глибину та харизму, а також широкий спектр виразних звукових барв, що робить його виконання переконливим у музиці різних епох і стилів. Його виступи та записи отримали широке визнання як серед критиків, так і серед слухачів.

Музикант є засновником і художнім керівником щорічного Osokins Freedom Festival у Латвії, асоційованим членом Королівської академії музики в Лондоні (ARAM) та почесним членом Trinity College of Music (FTCM). У 2024 році Андрейс заснував фундацію Osokins Foundation, яка організовує благодійні кампанії на підтримку України та заходи для молодих музикантів у Латвії й Україні. Серед його відзнак: Велика музична нагорода Латвії (2008) та Орден Трьох Зірок (2023) за активну концертну та благодійну діяльність.

Андрейс також є засновником і художнім керівником фестивалю «Osokins Freedom Festival for Ukraine», який із невеликої ініціативи виріс у масштабний і відомий культурний проєкт у Латвії. Фестиваль пропонує різноманітну програму концертів, майстер-класів, дискусій та творчих зустрічей, що створюють нові колаборації та благодійні ініціативи.