28 листопада 2023 року

БЕТХОВЕН БАРНС

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРЕЗИДЕНТСЬКИЙ ОРКЕСТР

Диригент

МАКСИМ ГУСАК

Читає ОЛЕКСАНДР РУДЬКО

І відділ

Л. Бетховен (1770–1827) – Симфонія № 3 («Героїчна») мі-бемоль мажор, тв. 55:

I. Allegro con brio

II. Marcia funebre. Adagio assai

III. Scherzo. Allegro vivace

IV. Finale. Allegro molto

ІІ відділ

Дж. Барнс (нар. 1949) – Симфонія № 3 («Трагічна») для духового оркестру, тв. 89:

I. Lento. Allegro ritmico

II. Scherzo: Allegro moderato

III. Mesto (for Natalie)

IV. Finale: Allegro giocoso

Національний Президентський оркестр України поруч із Третьою «Героїчною» Симфонією Бетховена ставить Третю «Трагічну» симфонію сучасного американського композитора Джеймса Барнса. Різні епохи, стилі, але є й те, що об`єднало їх в одній програмі не випадково.

Героїчна симфонія Бетховена народжувалась у найважчий час у житті композитора. У жовтні 1802 року 32-річний, повний сил і творчих задумів улюбленець аристократичних салонів, перший віртуоз Відня, автор двох симфоній, трьох фортепіанних концертів, балету, ораторії, безлічі фортепіанних і скрипкових сонат, тріо, квартетів та інших камерних ансамблів, ім`я якого на афіші гарантувало повний зал за будь-якої ціни на квитки, – дізнається жахливий вирок: послаблення слуху, що його турбує кілька років, – невиліковне. На нього чекає неминуча глухота.

У момнет відчаю і розпачу композитор знаходить єдину радість у своєму мистецтві, втіливши величний задум Третьої симфонії – не схожої на жодну з тих, що існували до того часу.

Великий задум дозрівав поступово, протягом багатьох років. За свідченням друзів, першу думку про неї заронив французький генерал, герой багатьох битв Ж. Б. Бернадотт, який прибув у Відень 1798-го послом революційної Франції. Під враженням смерті англійського генерала Ральфа Аберкомбі, який помер від ран, отриманих у битві з французами при Олександрії, Бетховен накидав перший фрагмент траурного маршу...

Барнс теж почав працювати над своєю Симфонією у дуже важкий період свого життя, одразу після того, як померла його маленька донька Наталі. Тому вона є одним з найбільш особистих і емоційно заряджених творів композитора.

Своєю появою ця симфонія так само, як і бетховенська, має завдячувати військовому, адже була написана на замовлення тодішнього диригента оркестру ВПС США у Вашингтоні полковника Алана Боннера, який сказав композитору, що він хотів би отримати велику роботу для духового оркестру і що його не хвилює стиль, довжина, складність чи щось інше... Барнсу дали повну свободу писати все, що він хоче...

Ця симфонія є найбільш емоційно виснажливим твором, за зізнанням Джеймса Барнса, який він коли-небудь писав. Робота просувалася від найглибшої темряви відчаю до яскравості задоволення та радості. Згодом цю симфонію почали називати «Трагічною».

«Це твір великого розчарування, гіркоти, відчаю та зневіри – усіх моїх особистих почуттів після втрати доньки, – писав Барнс. – У скерцо (друга частина) є сарказм і гірка солодкість, тому що це пов’язане з помпезністю та зарозумілістю деяких людей. Третя частина – фантазія про те, яким був би мій світ, якби Наталі вижила; Фінал (четверта частина) являє собою відродження духу, примирення для всіх нас. Друга тема останньої частини заснована на старому лютеранському дитячому гімні під назвою «Я – ягнятко Ісуса». Цей гімн співали на похоронах Наталі. Це прощання з нею...

Через три дні після того, як я закінчив цю симфонію, 25 червня 1994 року, народився наш син Біллі Барнс. Якщо третя частина для Наталі, то фінал – для Біллі, тут втілено нашу радість бути благословенними разом із ним після трагічної смерті його сестри».

До речі, саме Барнсу було доручено писати твори для усіх п'яти великих військових оркестрів у Вашингтоні.