MOZART +

Про Вольфганга Амадея Моцарта написано стільки, що й фантазії не вистачить, щоб охопити цю кількість. І все рівно він залишається загадковою постаттю світової культури – легендою, феноменом, культовим композитором планети, генієм усіх часів і народів. 27 січня у світі відзначатимуть день народження цього титана музики. Цього ж дня народилася знана українська скрипалька Богдана Півненко, яка цього вечора святкуватиме свій день народження на сцені Національної філармонії України концертом Національного ансамблю солістів «Київська камерата» під орудою диригентки Наталії Пономарчук.
Програма вечора – емоційно різнопланова, і сприймається як метафора нашого сьогодення та життя загалом. Лунатиме музика, контрастна за станами й смисловими вимірами – від інтимної сповіді до вибухової енергії свята.
У першому відділі прозвучить одна з найвідоміших симфоній у світі – Симфонія № 40 Моцарта, твір, який, без перебільшення, знають усі. Вона була написана у рекордно короткий термін – влітку 1788 року, і, що парадоксально, не була виконана за життя композитора. Симфонія не компонувалася на замовлення, що було звичною справою для Моцарта, навпаки – народилася практично на одному подиху «для душі», тому й має такий щиросердний, інтимний, майже сповідальний характер. Ця музика вражає своєю досконалістю, філігранною завершеністю кожної деталі, ніби само Провидіння керувало рукою маестро під час її створення.
Моцарт звертається в ній до мінорної тональності (соль-мінор) – тривожної, хвилюючої, напруженої. І в цьому полягає ще одна її особливість. У симфонічній музиці він робив це вкрай рідко, фактично лише двічі – в цій симфонії та ще в Симфонії № 25, що ще більше підсилює ауру загадковості твору. У ній автор постає як неперевершений психолог, майстер найтонших людських почуттів.
Повною мірою зрозумілою ця симфонія для слухачів стала вже в епоху романтизму, за часів панування Роберта Шумана, Гектора Берліоза, Фридерика Шопена. Чому? Через те, що в ній композитор передбачає психологізм, чуттєвість і глибоку душевність романтичного мистецтва. Моцарт переступає межі галантно-стриманого, урочисто-імпозантного стилю класицизму й відкриває себе світу як зрілу романтичну особистість. Саме тому симфонія не залишає байдужим нікого: вона говорить про сокровенне, поєднуючи сакральне й земне, інтимне й універсальне, позачасове й живе. Вона обіймає увесь спектр можливих людських почуттів.
У програмі другого відділу – Концерт для скрипки з оркестром Олександра Родіна – композитора, який формує уявлення про реалії української музики сьогодення. Родін відомий як надзвичайно плідний і різноплановий автор, чия творчість охоплює оперу, балет, симфонічну, оркестрову, камерну музику, а також музику для театру й кіно. У цьому концерті він представить камерний за своєю суттю, але глибоко драматичний Скрипковий концерт, сольну партію в якому виконає Богдана Півненко.
Твір був написаний напередодні повномасштабної війни й дивовижним чином увібрав у себе передчуття тих трагічних подій, які згодом стали нашою реальністю. Це концерт-монолог, у якому скрипка виступає головним героєм – носієм інтимного, внутрішнього людського голосу. Це драма особистості, що переживає цілу палітру почуттів і контрастних емоцій. Оркестр не лише створює атмосферу, а й постає ще одним повноцінним персонажем цієї музичної дії.
Композитор так висловився про свій концерт:
«В кінці 2021 року, перед війною, я написав Концерт для скрипки з оркестром, який починається імітацією звуку сирен повітряної тривоги. На жаль, невдовзі нам довелося почути їх в оригіналі… Якимось чином настрій Концерту був «знятий» з трагічних подій тоді ще майбутнього – як передчуття війни».

Завершить концерт фінал «Експрес-танго» визнаного українського класика Володимира Зубицького. Це яскрава, ефектна, драйвова композиція, яка об’єднає сузір’я солістів – Ігоря Саєнка (акордеон), Богдану Півненко (скрипка), Дмитра Таванця (фортепіано), Артема Замкова (віолончель). Вона захопить ритмічним напором, блиском мелодій і шаленою енергетикою й стане стильним і вибуховим завершенням святкового вечора.
Концерт стане точкою перетину часів, коли геній Моцарта, пульс сучасності та жива енергія виконавців зіллються в єдиній стихії звуків музики.