Soundtrack:Ukraine – фестиваль музики українського кіно!
Фестиваль Soundtrack: Ukraine – це перший кінофестиваль саундтреків в Україні, він сфокусований на призму музики – на розуміння того, що саме музика «додала» сюжету, який контекст існував поза музикою, якою людиною вона написана, як створювався саундтрек України протягом сторіччя німого та звукового кіно.
Відповідно до своєї місії, фестиваль Саундтрек України – більше ніж просто кінофестиваль; це діалоговий простір знання про звʼязок музики, часу, прогресу та влади, форум для дослідження постатей українських композиторів, розуміння їхнього потенціалу і того, що вони можуть змінювати світ, в майбутньому – здатності кінематографістів розглядати найважливіші технічні риси роботи звуку.
Soundtrack: Ukraine прагне виходити за межі кіноекрана, дозволяючи глядачам побачити, як саме музика змінює, рухає та доповнює кіносюжет. Головні частини фестивалю – кінопокази, цикл обговорень музики щодо кіно фахівцями, концерти, саме тому Фестиваль обʼєднує команди та простори кінотеатру «Жовтень», Національну філармонію України, Довженко-Центр та Музей кіно.
Він буде змінюватися, доповнюватися – розвивати напрямки, створення міжнародної школи кіно-композиторів, створювати нові сенси.
То ж – подивимося українське кіно, послухаємо музику з кінофільмів – поговоримо про неї!
Музика є невід’ємною складовою будь-якого фільму: саундтреки переслуховують, купують на фізичних носіях, сцени з ними переглядають. Вони запам’ятовуються краще за самі фільми. Наш фестиваль про музику, але й про кіно, про те, як кіно та музика доповнюють та змінюють одне одного.
Ми дивимось стрічки, говоримо про музику до них. Ми почуємо музику в «Жовтні», Національній філармонії та Довженко-Центрі — на кожній з локацій представлені окремі програми. Зокрема у філармонії в червні, під час першого фестивалю, відбулись такі події:
14 червня о 17:00 «Як працює саундтрек в кіно?» — Відкрите інтерв’ю з композиторкою Аллою Загайкевич про те, як працює саундтрек у кіно (Музичний салон).
15 червня о 17:00 Кіно+музика vs влада+пропаганда (Музичний салон) Як влада впливала та впливає на кіно, музику та на культуру загалом: дискусійна панель з кіно- та музикознавцями. Музикознавиця Ольга Лігус розповість про «Музика у українського поетичного кіно як простір конструювання національної ідентичності української культури 1960-1970-х років», а наукова співробітниця відділу кінознавства ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України Людмила Новікова — про «Міжнародні кінофестивалі як платформа російської пропаганди».
16 червня о 13:00 концерт Академічного симфонічного оркестру Національної філармонії України, диригент Антоній Кедровський. Олена Жукова, клавесин (Колонний зал ім. Миколи Лисенка). На концерті прозвучала музика до фільмів різних років із різними підходами («Шевченко» Лятошинського та «Поводир» Загайкевич), а також класичний твір кінокомпозитора Крутикова «Дефрагментація свідомості» для клавесину та оркестру (2019), який не оминув впливу кіно на свою творчість.
У свою чергу 28 по 31 серпня 2025 року пройшов другий фестиваль музики українського кіно Soundtrack:Ukraine.Фокус-тема цьогорічного Soundtrack:Ukraine — війна і музика. Як через музику композитори осмислювали Другу світову, як чують війну РФ проти України сучасні митці. Як звукове полотно впливає на сприйняття і рефлексію теми. Перед показами фільмів, які були в програмі 29 та 31 серпня відбулись виступи музичних колективів Націанальної філармонії України: Kyiv SAX Quartet та Rizol Quartet.
Про композиторів й їхні часи. Про те, як розуміння цього може впливати на нас.
Про те, чи існує українська традиція щодо музики в кіно.
Саундтреки нині є настільки невід’ємною частиною фільмів, що часом ми їх навіть не помічаємо. Так було не завжди: німе кіно, починаючи з «Виходу робітників з фабрики» та «Прибуття потяга» братів Люм’єрів, було позбавлене звуку, проте новизна зображення робила звук практично відчутним для глядачів. Але по-справжньому музика прийшла в кіно наприкінці 1920-х.
Фільми завжди були наповнені звуком, просто раніше він відрізнявся від того, до якого ми звикли зараз. Крім японської традиції коментаторів фільму та шумового озвучення, було у фільмах і щось подібне до саундтреку: під час кінопоказів грали на фортепіано чи кінооргані, а фільми озвучувалися оркестром. Кожен показ був унікальним. Наприклад, один із наймасштабніших німих фільмів в історії, «Наполеон» Абеля Ганса, завжди показувався з різним хронометражем — від дев’ятої до другої години — обов’язково на трьох екранах й з супроводом оркестру.
Але в кіно приходить звук, і виводить двовимірне зображення в 3D. Завдяки звуку ми бачимо все яскравіше, нам легше сприймати все, що відбувається на екрані.
Саундтреки почали задавати фільмам тон та настрій, але у колективній пам’яті насамперед залишилися теми з музичних фільмів. Це сталося не просто так: у 1937 році компанія Disney здогадалася випустити платівку із саундтреком до нового мультфільму «Білосніжка та сім гномів» (тому ми досі й пам’ятаємо ті пісні).
Кінокомпозитори стали прагнути заслуженого визнання. «Оскар» за найкращу музику до фільму вже в 1930-х стали давати за конкретну роботу композитора, а не керівнику спеціального цеху, а до 1950-х кіно подарувало нам багато майстрів рівня Енніо Морріконе, чия музика прикрасила спагетті-вестерни Серджо Леоне. Фуміо Хаясака працював з Куросавою — і обезсмертив себе темою до стрічки «Сім самураїв». А Бернард Херманн ідеально озвучив хічкоківський «Психо».
У 1960-х режисери все частіше намагаються використати вже записану раніше музику, найбільших успіхів тут досягають Стенлі Кубрик та Майк Ніколс: обидва майстерно працюють із ритмом — на самому початку «2001: Космічна одіссея» під «Так казав Заратустра» Ріхарда Штрауса ми бачимо, як Сонце неквапливо сходить над Землею. Все, тепер Штраус для нас нерозривно пов’язаний із «Космічною одіссеєю», так само як і Саймон і Гарфанкель — із «Випускником».
Чому нам подобається дивитися, як музика працюють у кіно? Чому нас це захоплює?
З часів своєї появи звук в кіно став однією з головних складових фільму — проте не варто забувати, що це музика. Тому для відповіді на запитання варто звернутися до вивчення музики. Якщо вірити канадським вченим з університету МакГілл, під час прослуховування музики ми можемо отримувати дофамін, нейромедіатор, відповідальний за мотивацію. Саме тому під час незабутньої сцени в кіно можемо відчувати радість.
Умови для розвитку національного кінематографа в Україні вперше виникли за часів Центральної Ради під головуванням Михайла Грушевського, у березні 1917 року було знято усі заборони стосовно української мови і культури. Тоді на державному рівні намагалися вирішити важливе питання – створення української кінематографії.
Потім були терор, Голодомор, війна. У складі СРСР Україна перебувала в залежності від спільного для всіх республік «генплану розвитку країни». За таких обставин кінематограф України еволюціонував як невід’ємна частина загальної історії мистецтва радянської держави. Чимось нагадує Троїсту музику?
Музика посилювала художню плакатність перших звукових кінострічок, акцентувала політичні гасла типу «здійснимо», «подолаємо», «переможемо» і т.п. У кіно народжувалися музичні символи часу, які потім активно впроваджувалися в побут. Кіномузика була своєрідним змістовним унісоном до зорового ряду, відтворюючи піднесеність і романтичний пафос фільму.
В сучасному світі саундтрек вміщує величезну кількість сутностей. Він може бути і помпезним виконанням з оркестром, і збіркою академічних чи поп-композицій, і непомітною електронікою, і пафосним оркестровим записом. Він може висловлювати настрій фільму, почуття героїв та атмосферу, або працювати на контрасті — зараз саундтрек може бути абсолютно будь-яким, і це чудово. Але правила залишаються — він так само приковуватиме нашу увагу і даватиме нам трохи дофаміну. На щастя, в сучасному кіно таких сцен і треків дуже багато.
Куди рухається саундтрек далі і яким він буде за 10 років?
Поки невідомо, але вже очевидно, що гіпероркестрування поступається місцем електронній простоті. Послухаємо Україну разом.