Національний будинок музики
Роберт Шуман створив свій фортепіанний квінтет op. 44 у 1842 році, який називають «роком камерної музики» у творчості композитора. Якщо його сучасники та водночас друзі Мендельсон, Брамс, Шопен ставилися до композиції як до планомірної та послідовної праці, то Шуман надавав перевагу натхненному запалу та міг видавати твори значного масштабу. Так, роботу над своїм опусом 44 композитор розпочав 7 жовтня, а вже за пʼять днів, 12 жовтня, Квінтет було завершено. До того ж, Шуман започаткував модель фортепіанного квінтету, що за своєю силою здатна рівнятися із фортепіанним концертом у супроводі оркестру. І це спрацювало: композитори й до сьогодні працюють із цим форматом. Шуманівський квінтет сповнений сили та свіжості, блискучий та ефектний. Роберт присвятив цей твір своїй дружині Кларі, яка і стала першою виконавицею партії фортепіано.
Перший фортепіанний квінтет Ернеста Блоха потребував від композитора значно більшого ресурсу часу — він працював над ним близько трьох років. Спершу це була ідея віолончельної сонати з фортепіано, але поступово склад розширився до повного камерного ансамблю, де всі інструменти звучать на рівних, без поділу на соло та акомпанемент. Блох використав складні ритми, насичену фактуру та навіть четвертьтони, що додає темам особливої напруги і нових звукових відтінків. Завдяки цьому квінтет звучить одночасно темно й драматично, іноді навіть інфернально, але завершується все у світлій гармонії до мажору.
