Мрійливо-споглядальний, наївний і самозаглиблений, відчайдушний — такі грані музичного романтизму ХІХ століття розкриються у програмі Інеси Порошиної. Легкі, мов крила метелика, танцювальні мініатюри Франца Шуберта зродилися із практики — музикант не раз грав до танцю молодим парам. Музика Шопена більш узагальнено відсторонена: у ній композитор осмислює глибокі питання поривання до кращого, надії і розчарування, впокорення перед неминучим — вдягаючи свої міркування у, здавалося б, недоречно простий танцювальний жанр або у коротку прелюдію. Це створює дистанцію між слухачем в композиторським задумом, здолати яку може лише вслухання у музику.
Ф. Шуберт (1797–1828) – Вальс E–Dur, ор. 18 № 1
– Лендлер № 1 A–Dur, D. 366
– Вальс h–moll, ор. 18 № 6
– Вальс E–Dur, ор. 18 № 1
– Галоп і 8 Екосезів, D. 735
– Музичний момент № 3 f–moll, ор. 94
В. А. Моцарт (1756–1791) – Фантазія d–moll, КV 397
– Рондо D–Dur, КV 485
Л. Костенко – Відмикаю світанок скрипковим ключем
С. Дрозд – Кожен грає свою долю на роялі
М. Рильський – Шопен
Читає Наталія Насікан
Ф. Шопен (1810–1849)
– Прелюдії, ор. 28
1. Agitato. C–Dur
2. Lento. a–moll
3. Vivace. G–Dur
4. Largo. e–moll
5. Molto allegro. D–Dur
6. Lento assai. h–moll
7. Andantino. A–Dur
8. Molto agitato. fis–moll
9. Largo. E–Dur
10. Molto allegro. cis–moll
11. Vivace. H–Dur
12. Presto. gis–moll
Ф. Шопен – Вальси, ор. 64
№ 2. cis–moll
№ 1. Des–Dur
Ф. Шопен – Фантазія-експромт сis–moll, ор. 66