Напруженість і тривога — відчуття, які нині близькі нам усім. Як їх виражали у музиці композитори ХХ століття? Жорстка ударність фортепіано у Бартока, безперервні гострі лінії Сонати Барбера занурює слухача в холодну атмосферу сумʼяття. Розвʼязати ці переживання піаніст Роман Лопатинський пропонує по-романтичному: поринувши у світлу й глибоку музику Франца Шуберта. Остання його фортепіанна соната, хоча і писалася в останні тижні життя композитора, та в ній немає трагізму чи зневіри. Вона сповнена ясності, глибокої задуми та спокою, що в них запрошує зануритися Роман Лопатинський.
І відділ
Б. Барток (1881–1945) – Три етюди, op. 18, Sz. 72
Етюд №1. Allegro molto
Етюд №2. Andante sostenuto
Етюд №3. Rubato
С. Барбер (1910–1981) – Соната es–moll, op. 26
I. Allegro energico
II. Allegro vivace e leggero
III. Adagio mesto
IV. Fuga. Allegro con spirito
II відділ
Ф. Шуберт (1797–1828) – Соната B–Dur, D. 960
I. Molto Moderato
II. Andante Sostenuto
III. Scherzo. Allegro vivace con delicatezza
IV. Allegro non troppo