Концертна програма, що виблискує різними гранями та музичними стилями. Виразність та наповненість барокової музики Баха зміниться пристрасною сповіддю Віолончельного концерту романтика Елгара. Велич та оркестрова міць — у симфонічній поемі «Так казав Заратустра» Ріхарда Штрауса, у якій митець осмислює філософські ідеї Фрідріха Ніцше. І нарешті рафінований твір рідко виконуваного українського композитора Якова Губанова.
І відділ
Й. С. Бах (1685–1750)–Е. Елгар (1857–1934)
– Фантазія і фуга c–moll для симфонічного оркестру, BWV 537, ор. 86
Е. Елгар – Концерт для віолончелі з оркестром e–moll, ор. 85
I. Adagio – Moderato
II. Lento – Allegro molto
III. Adagio
IV. Allegro – Moderato – Allegro, ma non-troppo – Poco più lento – Adagio
ІІ відділ
Я. Губанов (1954–2025) – Vorspiel
Р. Штраус (1864–1949) – Симфонічна поема «Так казав Заратустра», op. 30, TrV 176
I. Einleitung, oder Sonnenaufgang / Передмова, або Схід сонця
II. Von den Hintreweltlern / Про людей потойбічного світу
III. Von der großen Sehnsucht / Про велику тугу
IV. Von den Freuden und Leidenschaften / Про радощі й пристрасті
V. Das Grablied / Похоронна пісня
VI. Von der Wissenschaft / Про науку
VII. Der Genedende / Одужалий
VIII. Das Tanzlied / Танцювальна пісня
IX. Nachtwandlerlied / Пісня нічного мандрівника