Різні епохи, різний музичний досвід, різні естетичні переконання — попри безліч відмінностей Моцарт і Шопен мають чимало подібного у своїй музиці. Класик Моцарт не завжди прагнув рівномірності та балансу, у його Фантазіях чимало загадкового, трагічного, багато питань, відповідей на які композитор не знає, тож лишає слухача із смутком та розгубленістю наприкінці. Шопен як представник романтизму з його культом унікального, неповторного, часом неправильного, також вдається до втілення у звуках невловимого. Його інколи похмурі мазурки й полонези стикають контрасні світи, які не узгоджуються одне з одним. Чи всі на світі питання мають відповіді? Чи з будь-яких ситуацій є вихід? Чи можна жити з невідомістю?
І відділ
В. А. Моцарт – Соната № 11 A–Dur, K.331
В. А. Моцарт – Фантазія d–moll, K. 397
– Фантазія c–moll, K. 475
Л. Бетховен – Соната № 8 «Патетична» c–moll, op. 13
ІІ відділ
Ф. Шопен – Полонез es–moll, op. 26 № 2
– Три мазурки, op. 24
– Балада № 3 As–Dur, op. 47
– Скерцо № 2 b–moll, op. 31