Різні епохи, різний музичний досвід, різні естетичні переконання — попри безліч відмінностей Моцарт і Шопен мають чимало подібного у своїй музиці. Класик Моцарт не завжди прагнув рівномірності та балансу, у його Фантазіях чимало загадкового, трагічного, багато питань, відповідей на які композитор не знає, тож лишає слухача із смутком та розгубленістю наприкінці. Шопен як представник романтизму з його культом унікального, неповторного, часом неправильного, також вдається до втілення у звуках невловимого. Його інколи похмурі мазурки й полонези стикають контрасні світи, які не узгоджуються одне з одним. Чи всі на світі питання мають відповіді? Чи з будь-яких ситуацій є вихід? Чи можна жити з невідомістю?
І відділ
В. А. Моцарт (1756–1791) – Соната № 11 A–Dur, KV 331
I. Andante grazioso
II. Menuetto
III. Alla Turca
В. А. Моцарт – Фантазія d–moll, KV 397
В. А. Моцарт – Фантазія c–moll, KV 475
Л. Бетховен (1770–1827) – Соната № 8 «Патетична» с–moll, op. 13
I. Grave – Allegro di molto e con brio
II. Adagio cantabile
III. Rondo. Allegro
ІІ відділ
Ф. Шопен (1810–1849) – Полонез es–moll, op. 26 № 2
– Ноктюрн № 1 b–moll, op. 9
– Балада № 3 As–Dur, op. 47
– Дві мазурки, op. 24
1. g–moll. Lento
4. b–moll. Moderato
– Скерцо № 2 b–moll, op. 31