Ідея програми передовсім повʼязана із перетином мистецтв музики та живопису, а також іменами трьох композиторів, ювілейні дати від народження яких ми відзначаємо цьогоріч: Бориса Лятошинського (130 років), Каміля Сен-Санса (190) та Мікалоюса Чюрльоніса (150).
Поєднання композиції та візуального мистецтва найочевидніше проявлено творчою біографією саме Чюрльоніса — митця, який найперше відомий як художник. Утім, його музика не менш мальовнича та образно-зображальна. Зокрема, симфонічна поема «У лісі» є прикладом затишного музичного пейзажу та ніби запрошує слухачів до прогулянки серед шуму листя та співів птахів. Знаково, що твір литовського митця прозвучить в інтерпретації його земляка — диригента Александраса Шимеліса.
Віднайти візуальні посилання у Другому концерті для скрипки з оркестром Каміля Сен-Санса куди складніше: твір позбавлений програмності, тим самим даючи простір для слухацьких інтерпретацій музики. Однак, значення лірично-наспівних, майже пасторальних тем концерту можна віднайти у присвяті Ашилю Дієну — першому виконавцю, який поєднував гру на скрипці з роботою художника. Тож, не дивно, що партія соліста у цьому творі вирізняється широтою звукового діапазону, що вимагає від скрипаля уміння «малювати» смичком.
Не важко здогадатися, що хорові твори Бориса Лятошинського на слова Тараса Шевченка у програмі також повʼязані із амплуа Шевченка-художника, не тільки у візуальному мистецтві, але й у віршах. У поета, типово для романтичної традиції, пейзаж — це завжди віддзеркалення стану людських переживань. Лятошинський вміло фіксує ці стани в музиці, наділяючи a capella ледь не оркестровою фактурою. Композитор в цих мініатюрах створює цілі драматичні епізоди з героями-солістами, виразними тематичними та тональними контрастами. І навіть побутові сцени в обробках українських народних пісень набувають значного спектру музичних барв.
Партнер події LIATOSHYNSKY FOUNDATION
