Що робить елегію – елегією? Не лише меланхолійний настрій та медитативні роздуми про життя, смерть і кохання. Перш за все – глибина пізнання.
Запрошуємо вас у подорож цим глибинним шляхом, де любов розкривається в трьох іпостасях: до людини, до Бога, до Батьківщини. Вона розмовлятиме з вами трьома мовами: словом – поезією Ліни Костенко та Лесі Українки, молитвою – у духовних творах Мирослава Волинського, Світлани Краєвської та Олександра Родіна, та генетичною народною пам’яттю – у музиці Василя Барвінського.
Три виміри. Одна елегія. Один вечір, щоб пережити їх усі.
Л. Костенко – Напитись голосу твого
Л. Костенко – Я ніколи не звикну
Л. Костенко – І як тепер тебе забути?
Читає Наталія Насікан
М. Леонтович – Щедрик, аранжування М. Яремаки
М. Лисенко – Цикл «Альбом літа 1902 р.», ор. 41
№ 3. Елегія
М. Волинський – Псалом 134
Д. Бортнянський – Соната F–Dur
О. Родін – Pater noster
О. Родін – Елегія
С. Краєвська – Agnus Dei
М. Шух – Аве Марія для голосу і фортепіано
М. Лисенко – Хвилина розчарування, ор. 40 № 1
Л. Колодуб – Ескіз у молдавському стилі
Я. Степовий, вірші Лесі Українки – Колискова
І. Кириліна, вірші Лесі Українки – Якби мені дістати струн живих
В. Барвінський – Цикл «6 мініатюр на українські народні теми»
Думка
Гумореска
Марш
Колискова
В. Барвінський, вірші Лесі Українки – Знов весна, і знов надії
В. Барвінський, вірші В. Маслова-Стокіза – Пісня пісень