«Достатньо однієї ноти, якщо вона звучить красиво» – ці слова Арво Пярта могли б стати епіграфом до вечора, який називається «Химерні партитури». Бо що таке химерність, як не здатність почути безмежне в одному звуку, цілий світ – у єдиному подиху смичка?
Тут кожен композитор створює власний всесвіт із, здавалося б, знайомих нот. Густав Голст перетворює старовинну жигу на стрімкий політ. Стівен Райх у дуеті для двох скрипок знаходить гіпнотичну красу повторів. Пауль Гіндеміт траурною музикою доводить: навіть у тиші скорботи живе досконала нота. А Женев’єв Стронська пише саундтрек до фільму, якого немає, – бо музика здатна створити образи там, де їх ніхто не знімав.
У другому відділі сама цитата Пярта отримує своє найповніше втілення. Його «Fratres» – це і є пошук тієї єдиної, ідеальної ноти, яка зупиняє час. Вона звучить у діалозі з палким концертом Важі Азарашвілі та запальним «Violoncelles, vibrez!» Джованні Солліми, де дві віолончелі змушують вібрувати простір.
«Химерні партитури» – це вечір, де кожна нота має особливе значення. І навіть одна – якщо вона звучить красиво – вартує цілого концерту!
І відділ
Густав Голст – Сюїта «Святий Павло», оp. 29 № 2
I. Жига: Vivace
II. Остинато: Presto
III. Інтермецо: Andante con moto
IV. Фінал: Allegro
Стівен Райх – Дует для двох скрипок та струнного оркестру, присвята Єгуді Менухіну
Пауль Гіндеміт – Траурна музика для альта і струнного оркестру
Женев’єв Стронська – Вибрані номери із саундтреку до неіснуючого фільму
«Небесні скати» для солістів, хору та камерного оркестру
ІІ відділ
Важа Азарашвілі – Концерт для віолончелі з оркестром
Арво Пярт – Fratres для віолончелі та струнного оркестру
Джованні Солліма – «Violoncelles, vibrez!» для двох віолончелей з оркестром