Цей вечір — про діалог органа й оркестру, два концерти, написані спеціально для такого поєднання, обрамлені струнною симфонією Мендельсона.
Відкриває програму Концерт для органа з оркестром ля мінор Марко Енріко Боссі — одного з ключових італійських органістів межі XIX–XX століть, що багато зробив для повернення органа на концертну сцену. Завершує вечір Концерт Ганса-Андре Штамма, сучасного німецького органіста й композитора, — у версії для струнних, дерев’яних духових та ударних. Між ними звучить Десята симфонія для струнних сі мінор Мендельсона, написана композитором у п’ятнадцять років.
Окрема деталь цього концерту схована в самій механіці виконання. Орган у залі розташований так, що органістка сидить спиною до оркестру й диригента — і бачить їх лише у дзеркалі перед собою. Увесь ансамбль між Іриною Харечко та Антонієм Кедровським вибудовується через це відображення: жест диригента доходить до солістки відбитим, і вона відповідає на нього, по суті, крізь скло. У концерті для органа з оркестром, де потрібна точна узгодженість, це дзеркало стає невидимим, але вирішальним учасником вечора — тонкою ниткою, що тримає разом два звукові світи.
