У Німеччині орган рано перестав бути лише церковним інструментом. У ганзейських містах його будували як предмет міської гордості, а посада органіста при головній церкві була однією з найпочесніших для музиканта. Інструменти Арпа Шнітґера й Ґоттфріда Зільбермана досі звучать у храмах Північної та Центральної Німеччини. У Любеку Букстегуде влаштовував вечірні концерти, щоб послухати їх, молодий Бах пройшов пішки кілька сотень кілометрів. Саме ця культура, де органіст водночас виконавець, імпровізатор і композитор, дала світові більшу частину органного репертуару, який звучить і сьогодні.
Майже двісті років німецької органної музики за один вечір: від вільних токат XVII століття й фуг Баха до віденських варіацій та Вагнера в транскрипції Ліста. Органісти Національного будинку музики Ганна Бубнова і Максим Сидоренко проведуть вас музичною історією про те, як одна традиція жила, змінювалась і знаходила нові голоси.
Ґ. Муффат – Токата другого тону зі збірки “Apparatus musico-оrganisticus”, IGM 23
Н. Брунс – Прелюдія g–moll
Д. Букстегуде – Прелюдія і фуга g–moll, BuxWV 148, BuxWV 149
Й. С. Бах – Прелюдія і фуга, BWV 548
С. Шейдт – Варіації на тему старовинної гальярди Дж. Довленда, ISS 48
Й. Пахельбель – Чакона, P. 41
К. Ф. Е. Бах – Сольфеджіо c–moll, H.220
Й. Н. Гуммель – Варіації на тему «O, du Lieber Augustin», WoO 2 / S.47
Р. Ваґнер – Хор пілігримів з опери «Тангейзер», транскрипція для органа Ф. Лістa, S. 443
Й. С. Бах – Токата і фуга, BWV 565