“Висловлю припущення, що мені не вдалося пройти повз жодне з помітних явищ в музиці XX століття, не торкнувшись його хоча б побіжно”, — говорив про свою творчість Юрій Іщенко.
Його музика віддзеркалює провідні стильові течії і композиторські техніки своєї доби. При цьому в ній завжди чутно індивідуальний голос митця, де крихкість, делікатність інтонації озвучується з граничною експресією тембру.
Так, у циклі “Календарні пісні” архаїчні тексти й поспівки набувають нових сенсів у складних модерністських гармоніях.
Інтелектуальна лірика Євгена Плужника втілюється у циклі “Рання осінь” через поєднання рафінованої раціональності додекафонії та глибинного драматизму висловлювання.
А 24 прелюдії для фортепіано, що усі “виросли” з однієї теми-серії, подібно до калейдоскопу, розкривають різні грані камерного універсуму композитора.
