Артисти розмовного жанру/ведучі

“Магія живого слова” – так коротко можна охарактеризувати самобутнє мистецтво цього популярного і улюбленого народом митця.

Народився Анатолій Паламаренко 12 липня 1939 року в смт Макарів Київської області. Любов до живого слова виникла в дитинстві. Ще під час навчання в школі він виступав із читанням віршів перед учнями рідної Макарівщини. Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого у 1961 році. Творчу діяльність розпочав на посаді артиста Хмельницького обласного українського музично-драматичного театру імені Г. І. Петровського. 

З 1962 року і дотепер Анатолій Нестерович Паламаренко - артист розмовного жанру Національної філармонії України. Постійна праця над підвищенням акторської майстерності і розширенням концертного репертуару вивели його в число провідних майстрів мистецтв України. Держава високо оцінила творчу діяльність митця: він – народний артист України (1979),  лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1993),  Герой України (2009). Серед інших відзнак - Відзнака президента України -  ювілейна медаль “25 років незалежності України” (2016), Премія імені Леоніда Гавриша (2019), Всеукраїнська літературно-мистецька премія “Київська книга року” (2023).

У його репертуарі багато творів письменників-класиків, сучасних авторів: Т. Шевченка, М. Гоголя, І. Нечуя-Левицького, А. Чехова, М. Коцюбинського, Остапа Вишні, О. Довженка, О. Гончара, О. Ковіньки, Г. Тютюнника, Ч. Айтматова, Є. Кравченка, П. Глазового та інших. Він намагається бути “співавтором” кожного виконуваного твору. Завдяки творчому кредо митця, такі не схожі одна на одну програми за творами Остапа Вишні (“Ярмарок”, “Вишневі усмішки”), Івана Нечуя-Левицького (“Кайдашева сім’я”), Григора Тютюнника (“Вир”), Чингіза Айтматова (“Прощай, Гульсари!”), Павла Глазового (гуморески), Олександра Довженка (“Зачарована Десна”, оповідання “Мати”, “Хата”, “Незабутнє”) та інших письменників, виконуються ним з однаковим успіхом. 

Маючи від природи яскраву привабливу зовнішність, справжній акторський темперамент, бездоганне володіння красивим за тембром голосом (багатим на різноманітні модуляції), артист уміє тонко донести до слухача стиль і думку кожного автора. Його емоції яскраві, м’які, забарвлені щирістю, акторський діапазон дуже широкий, не обмежений одним жанром, - від гумору і сатири до висот трагедії.

Особливе місце в його творчості займає його біль, його велика любов – Шевченкіана. Тонко відчуваючи раниму душу поета, створив неповторні самобутні сценічні полотна: композицію “Дума Кобзарева”, “Сон”, до яких залучає спів кобзаря, музичний супровід. А програма за поемою “Гайдамаки”, створена за участю постановників – народних артистів України Івана Гамкала і Володимира Лукашева, Державного естрадно-симфонічного оркестру України, вважається фахівцями і слухачами видатною подією в мистецькому житті наприкінці ХХ століття. 

Одна з великих робіт читця – поетично-музична концерт-вистава за поемою Бориса Олійника “Трубить Трубіж” за участю Державного естрадно-симфонічного оркестру України (постановники – Іван Гамкало, Володимир Лукашев) ще раз яскраво продемонструвала величезні потенційні акторські можливості і підтвердила вірно обраний ним ще в молодості шлях у велике мистецтво. 

Нині, коли артист сам досяг висот цього Олімпу, він щедро ділиться своїм досвідом, навчаючи молодь тонкощам живого слова: читав цикл лекцій (свій предмет артист назвав «Слово») студентам Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Професор Анатолій Паламаренко викладає курс сценічної мови в Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського.

За роки своєї творчої діяльності Анатолій Паламаренко багато гастролював по Україні із сольними програмами, виступаючи перед різноманітною публікою, а також виїжджав на гастролі за кордон (Німеччина, Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Канада, США). Неодноразово був учасником Днів української літератури і мистецтва в Казахстані, Узбекистані, Білорусі, Азербайджані. 

Натхненна творчість Анатолія Нестеровича Паламаренка продовжується і у складний час російсько-української війни. Його активна громадянська позиція, громадська діяльність, сумлінне та бездоганне служіння українському народові є високим прикладом для наступних поколінь українських митців.

Філіпенко Тетяна Олександрівна – актриса, артистка, що веде концерти. Закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва імені І. К. Карпенко-Карого (1970, актриса драми і кіно). 1970–1972 – диктор Республіканського телебачення. 1979–1982 – викладачка акторської майстерності Київського державного хореографічного училища. Від 1982 – артистка, що веде концерти, Національної філармонії України.

Т. Філіпенко має великий професійний досвід в роботі артиста, що веде концерти. Досвідчена професійна ведуча, висококваліфіковано забезпечує підготовчу роботу та безпосереднє ведення концертних програм у Колонному залі імені М. В. Лисенка: концертів провідних майстрів і колективів України, міжнародних фестивалів і конкурсів, масштабних мистецьких проєктів, державних концертних заходів. Широка освіченість допомагає їй у професійній діяльності. 

Здобула освіту у Дніпропетровському державному театрально-художньому коледжі за фахом «Акторка театру і кіно». 

Також закінчила Київський національний університет культури і мистецтв як режисер драматичного театру. 

Майже десять років пропрацювала в Академічному музично-драматичному театрі імені Лесі Українки м. Камʼянського. 

Викладач театрального мистецтва, режисер в школі мистецтв. 

З 2018 року працює в Національній філармонії України як артистка розмовного жанру та ведуча концертних програм. 

Народився у 1986 році. Закінчив Національну музичну академію України імені П. І. Чайковського та Київський національний університет культури і мистецтв по класу вокалу (педагоги – С. С. Скубак та С. М. Пікульський). Художньому слову навчався у Героя України, народного артиста України А. Н. Паламаренка. 

Нині Олександр Рудько – артист Національної філармонії України.

У його репертуарі – вокальні твори (народні пісні, романси, арії з опер), поезія та проза українських і зарубіжних авторів (Т. Шевченко, В. Симоненко, М. Рильський, М. Семенко, О. Пушкін, М. Лермонтов, П. Верлен, П. Коельо та багато інших). Брав участь у заходах (зокрема, урядових) на провідних сценічних майданчиках країни. Гастролював Францією, Швейцарією, Естонією, Росією, Німеччиною та Україною. 

Наприкінці 2016 року він виступив як один із авторів і виконавець головної ролі у виставі-концерті Київської опери «Я – Романтика», присвяченому добі Розстріляного Відродження.

У 2019 році співавтор і виконавець головних ролей у спектаклях «Маленький принц» та «Микола Вінграновський. Кіно, що зветься життям» на сценах Національної філармонії України та Київської опери, співавтор та учасник оперно-джазового дійства «11 друзів Гершвіна» на сцені Національного палацу мистецтв «Україна».

Виконавець головних ролей у першому камерному українському мюзиклі «Соломон та Суламіф: пісня пісень» Вячеслава Полянського (2021), в рок-опері «Тарас «Бульба» Сергія та Дмитра Радзецьких(2021).

Автор і виконавець у проєкті «Симфонія Криму. Повернення» на сцені Національної філармонії України та великих майданчиках України (2023, 2024). 

У 2024 році взяв участь у прем’єрі мюзиклу «БРЕМЕНСЬКІ МУЗИКИ» 4+ Олександр Потієнко (2024, роль Оповідача, режисер – О. Співаковський) на сцені Національної філармонії України. 

Має досвід запису рекламних роликів, аудіокниг для платформ АБУК та Мегого.

О. Рудько – учасник бойових дій (2015–2016 рр).

Народився в м. Києві. Закінчив Республіканську студію естрадно-циркового мистецтва як артист естради розмовного жанру (1973) та Київський державний інститут культури (1984). 

Лауреат Республіканського конкурсу артистів розмовного жанру, що працюють в галузі гумору і сатири   (в рамках фестивалю «Вишневі усмішки», м. Київ, 1984, ІІ премія). 

Працював у Київському державному театрі оперети, Дніпропетровській та Житомирській обласних філармоніях.

З 1978 року – артист розмовного жанру Київської державної філармонії (нині – Національної філармонії України).

Учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (1986).

Дмитро Бєлозор – артист із великим сценічним досвідом, високопрофесійний майстер художнього слова. Він провів тисячі концертів  шкільних лекторіїв, виступав на сцені Колонної зали імені М. В. Лисенка, підготував літературні програми і композиції: «Тричі мені являлася любов» (за творами І. Франка і романом Р. Горака), «Ніч перед Різдвом» (за повістю М. Гоголя), «Пригоди Буратіно» (за музикою О. Білаша), «Пригоди на Міссісіпі» (за музикою Л. і Ж. Колодубів). За його участю великий успіх у слухачів мають концертні програми: «Пісні Марусі Чурай», «Гоголь: Енциклопедія всякої всячини», «Шалом!», «Український Парнас», «Музична подорож Україною» та ін.

Закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва імені І. К. Карпенко-Карого (майстерня народного артиста України В. І. Івченка). Артистка театру і кіно. Від 1976 року працює артисткою розмовного жанру в Київській державній філармонії.

Багато років була ведучою концертів Колонного залу імені М. В. Лисенка. Працювала в музичному та літературному абонементах. У творчому доробку – 10 сольних програм. 

Гастролювала з ансамблем «Рідні наспіви», провідними солістами України Анатолієм Солов’яненком, Юрієм Гуляєвим, Василем Зінкевичем, Дмитром Гнатюком та ін. Брала участь у концертах для будівельників України, котрі відбудовували Вірменію після землетрусу (1988). Виступала з концертами на полігонах в Чорнобильській зоні після аварії на ЧАЕС у 1986–1987 роках. Багаторазово виступала у концертних заходах Музичного товариства Української РСР.

Випустила в світ дві книги поезій. Друкувалась в багатьох періодичних виданнях, антологіях.

Лауреатка Українського конкурсу читців «Молоді голоси» (1978).

Закінчила Студію естрадно-циркового мистецтва за фахом «Артистка розмовного жанру, читець» (клас заслуженої артистки України І. Федорової) (1975). Від 1975 року – артистка розмовного жанру Київської державної філармонії. 

Працювала як ведуча концертів Колонного залу імені М. В. Лисенка та майстром художнього слова. У червні 1986 року вперше поїхала з бригадою артистів у 30 кілометрову зону Чорнобильської атомної електростанції та виїжджала туди з концертами до 1991 року. Усього відпрацювала близько 200 концертів. Має статус ліквідатора на ЧАЕС – ІІ категорія. З 1987 року працювала з видатними співаками України – А. Солов’яненком, Д. Гнатюком, М. Кондратюком, Ю. Гуляєвим, В. Тимохіним та ін. Була на гастролях на БАМі, у Хабаровську, Сахаліні, Тюмені та багато інших містах. Нині працює з провідними артистами Національної філармонії України, зокрема: 20 років із заслуженим артистом України А. Остапенком. Виїжджала на гастролі по містам України та Київської області.

Філіпенко Тетяна Олександрівна (24.10.1947, м. Київ) – актриса, артистка, що веде концерти. Закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва імені І. К. Карпенко-Карого (1970, актриса драми і кіно). 1970–1972 – диктор Республіканського телебачення. 1979–1982 – викладачка акторської майстерності Київського державного хореографічного училища. Від 1982 – артистка, що веде концерти, Національної філармонії України.

Т. Філіпенко має великий професійний досвід в роботі артиста, що веде концерти. Досвідчена професійна ведуча, висококваліфіковано забезпечує підготовчу роботу та безпосереднє ведення концертних програм у Колонному залі імені М. В. Лисенка: концертів провідних майстрів і колективів України, міжнародних фестивалів і конкурсів, масштабних мистецьких проєктів, державних концертних заходів. Широка освіченість допомагає їй у професійній діяльності.